Причина в тому, що усі ці одиниці названі на честь відомих вчених.
Приклади наведені нижче в таблиці.
| Одиниця вимірювання | Що вимірюється | Вчений |
| Вольт (В) | Напруга | Алессандро Джузеппе Вольта (18 лютого 1745—5 березня 1827)—італійський фізик і фізіолог. Винайшов і сконструював перше хімічне джерело постійного електричного струму, електричну батарею, низку електричних приладів (конденсатор, електрофор, електроскоп); відкрив явище взаємної електризації різнорідних металів при їх контакті. Засновник електродинаміки. На його честь названо одиницю напруги вольт. |
| Ампер (А) | Струм | Андре́-Марі́ Ампе́р (20 січня 1775, Ліон —10 червня 1836, Марсель) — французький фізик і математик, творець основ електродинаміки. Одиниця вимірювання сили електричного струму системи SI ампер названа на його честь. Створив першу теорію, яка виражала зв’язок електричних і магнітних явищ. Йому належить гіпотеза (в розвитку) про природу магнетизму, яка значно вплинула на розвиток учення про електромагнітні явища: магнітні властивості тіл зумовлені наявністю в них молекулярних електричних струмів. |
| Ом (Ом) | Активний опір | Георґ Сімон Ом (16 березня 1789, Ерланген – 6 липня 1854, Мюнхен) – німецький фізик. Він вивів теоретично і підтвердив на досвіді закон, що виражає зв’язок між силою струму в ланцюзі, напругою та опором (відомий як закон Ома). Його ім’ям названо одиницю електричного опору (Ом). |
| Сіменс (См) | Активна провідність | Вернер фон Сіменс (13 грудня 1816 — 6 грудня 1892) — німецький інженер, винахідник, науковець, промисловець, засновник фірми Siemens, громадський і політичний діяч. До другої половини 1860-х відноситься початок робіт Сіменса в області сильнострумної електротехніки. Його найзначніше досягнення в цій області датується 1867 роком, коли він створив досконалу конструкцію генератора постійного струму із самозбудженням, що довгий час іменували динамо-машиною. Він же запропонував ртутну одиницю опору, згодом перетворену в ом, а одиниці електричної провідності було присвоєно найменування «сіменс». |
| Генрі (Гн) | Індуктивність | Джозеф Генрі (17 грудня 1797-13 травня 1878) – американський фізик, перший секретар Смітсонівського інституту. Генрі вважався одним із найбільших американських вчених з часів Бенджаміна Франкліна. Створюючи магніти, Генрі відкрив нове явище в електромагнетизмі — самоіндукцію. Незалежно від Фарадея, Генрі виявив взаємоіндукцію, але Фарадей раніше опублікував свої результати. Його роботи з електромагнітних реле були основою для електричного телеграфу, винайденого Семюелем Морзе та Чарльзом Уітстоном незалежно від Генрі. На честь Джозефа Генрі названо одиницю індуктивності в Міжнародній системі одиниць (СІ) — «генрі». |
| Фарада (Ф) | Ємність | Майкл Фарадéй (22 вересня 1791, Лондон, Англія —25 серпня 1867, Лондон, Англія) англійський фізик і хімік, основоположник вчення про електромагнітне поле. Талановитий експериментатор, наділений науковою інтуїцією, Фарадей поставив кілька дослідів, під час яких відкрив фундаментальні фізичні закони та явища. Фарадей зайнявся дослідженням зв’язку між електричними й магнітними явищами і в 1821 р. вперше відкрив обертання магніту навколо провідника зі струмом і обертання провідника зі струмом навколо магніту. Протягом наступних 10 років Фарадей намагався «перетворити магнетизм в електрику»; його дослідження завершилося в 1831 р. відкриттям електромагнітної індукції. Він детально вивчив явище електромагнітної індукції, вивів її основний закон, з’ясував залежність індукційного струму від магнітних властивостей середовища, дослідив явище самоіндукції й екстраструми замикання та розмикання. Відкриття явища електромагнітної індукції зразу ж набуло великого наукового й практичного значення; воно лягло в основу електротехніки. Фарадею першому належить думка про зв’язок електричних, магнітних та світлових явищ. На честь Фарадея названа одиниця вимірювання ємності — фарад. |
| Вебер (Вб) | Магнітний потік | Вільгельм Едуард Вебер (24 жовтня 1804 — 23 червня 1891) — німецький фізик. Основні праці присвячені електромагнетизму. Спільно з Карлом Гаусом побудував в 1833 перший в Німеччині електромагнітний телеграф. Розробив теорію електродинамічних явищ і встановив закон взаємодії рухомих зарядів, висунув ідею надлегкої частки. У 1846 вказав на зв’язок сили струму з густиною електричних зарядів і швидкістю їхнього упорядкованого переміщення. Автор теорії елементарних магнітів — магнітних диполів (1854) і гіпотези дискретності електричного заряду (1848). На честь ученого названо одиницю магнітного потоку Вебер. |
| Тесла (Тл) | Магнітна індукція | Ні́кола Те́сла (10 липня 1856, Смилян, Хорватія — 7 січня 1943, Нью-Йорк, США) — сербський та американський винахідник і фізик. Тесла найбільш відомий своїми винаходами у галузі електрики, магнетизму та електротехніки. Зокрема йому належать винаходи змінного струму, поліфазової системи та електродвигуна зі змінним струмом. Був ключовою фігурою при побудові першої гідроелектростанції на Ніагарському водоспаді. Одиниця вимірювання магнітної індукції в системі SI названа на честь дослідника. Нікола Тесла — автор близько 800 винаходів в сфері електро- та радіотехніки. Серед найвизначніших відкриттів — змінний струм, флуоресцентне світло, бездротова передача енергії. Тесла вперше розробив принципи дистанційного керування, основи лікування струмами високої частоти, побудував перші електричні годинники, двигун на сонячній енергії й багато іншого. Нікола Тесла створив генератор змінного струму, опираючись на принципи обертання магнітних полів, і тим самим надав людству можливість широкого використання електрики. |