З історії електротехніки

Перші кроки знайомства людства з електричними явищами.

Люди з давніх давен мали змогу спостерігати різноманітні електричні явища. Тут і розряди блискавок у нічному небі чи північне сяйво в приполярних зонах. Також зустрічались з електролюмінісценцією деяких тварин чи електричними розрядами, якими володіють скати та багатьма іншими явищами.

Однак перші описи електричних явищ залишив по собі давньогрецький математик та філософ, «батько науки» Фалес Мілетський у 6 ст. до н. е., який помітив незвичайну властивість бурштину: якщо його натерти хутром або шерстю, то він притягує до себе клаптики паперу. За яких обставин Фалес вирішив трішки понатирати бурштин хутром, невідомо.

Очевидно, що логічних пояснень цих явищ філософ не знайшов і «скинув» все на богів у своїй легендарній фразі «все сповнено богів».

Ми ж знаємо, що відбувалось на фізичному рівні? Якщо коротко, то бурштин ніби «краде» електрони з поверхні хутра, обрамляє ними себе та створює електричне поле, за рахунок чого притягує папір. А такі явища зараз називають електростатичними.

Цікаво, що «бурштин» грецькою буде «ἤλεκτρον», і саме від назви цієї скам’янілої смоли доісторичних хвойних дерев цей процес став називатися електризацією. Від нього ж походить й сам термін «електрон», а також, відповідно, «електрика» (цікаво, а чи знають легендарні вже чорні копачі бурштину з українського Полісся), які вперше використав через більш ніж дві тисячі років після відомого грека англійський лікар та фізик Вільям Ґілберт у 1600 році.

Але це вже сюжет іншої історії…